Адрес: Черниговская обл.,  г. Нежин, ул. Гоголя, 6. Тел.: (04631) 2-27-46.
Настоятель — епископ Нежинский и Прилуцкий Ириней

Споруджений козаками Ніжинського полку на старовинному Соборному майдані на місці дерев'яного храму, перед яким 23 січня 1654 р., після Переяславської ради, ніжинці давали присягу на вірність Російській державі. Точної дати зведення собору до останнього часу не було встановлено. Найбільш поширеною думкою про час будівництва храму є та, що споруду збудовано 1668 року.

Першою згадкою про Миколаївський собор було повідомлення «Літопису Самовидця» від 18 червня 1663 року, Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Ніжинащо говорить про події Чорної ради в Ніжині. Самовидець свідчить, що після свого обрання гетьман І. Брюховецький «... попровадил в соборную церковь святого Николая, где присягу виконал...зо всім войском».

Побудований у стилі українського бароко, Миколаївський собор є прототипом мурованих хрещатих у плані п'ятибанних храмів на території Лівобережній Україні.

Серед них такі шедеври козацького бароко другої половини ХVІІ - ХVIII ст., як Троїцький собор Густинського монастиря (XVII ст.), Преображенський собор в Ізюмі (XVII ст.), собор Крупицько - Батуринського монастиря (XVII ст.), Успенський Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Ніжинасобор в Новгороді - Сіверському (XVII ст.), Георіієвський собор Видубецького монастиря в Києві (ХVІІ ст.), церква на Економічних воротах Києво - Печерської лаври (XVII ст.), Катерининська церква в Чернігові (XVIII ст.), Благовіщенський собор і Успенська церква в Ніжині (обидві ХVІІІ ст.) та інші. Саме в цій споруді сформувались риси, які пізніше, протягом наступного століття, стали характерними ознаками українського національного стилю в монументальній архітектурі.

Розміщення мас пам'ятника відзначається яскраво вираженою пірамідальністю, підкресленою тим, що вбудованіСвято-Миколаївський кафедральний собор м. Ніжина по кутах об'єми нижчі від основного масиву. Зовнішні розміри храму вписуються в рівносторонній трикутник. Цим створюється ступінчаста композиція, розвинута пірамідальною постановкою барабанів та бань. За винятком бань, у соборі немає округлих м'яких ліній, всі зовнішні об'єми основного масиву і підкупольні барабани - гранчасті, що надає споруді особливої кристалоподібної форми і є одним з улюблених українськими будівничими прийомів.

Помітна неправильність форм чотирьох бокових барабанів. Північна та південна бані настільки сплющені, що будівництво ступінчастих парусів знадобилось тільки з боку головної бані, а з протилежного боку перехідних конструкцій немає.

Свято-Миколаївський кафедральний собор м. НіжинаЦікаве рішення внутрішнього простору собору. В західній частині, обабіч головного входу влаштовано по одній та по дві камери, які мають відкриті в бік вівтаря аркові отвори. Це перетворює камери в своєрідні спеціальні лоджії для заможних відвідувачів храму. Цей принцип знаходить свій подальший розвиток в ряді культових споруд України другої половини ХVП - ХVІІІ ст. (в соборі Густинського монастиря). Підпружні арки, які несуть головну баню в Миколаївському соборі мають стрільчасту форму, що надає її пропорціям особливої стрункості.

Зовнішні площини храму оброблені за допомогою ніш різноманітної конфігурації - прямокутних, ромбовидних, хрестоподібних. Такі ніші - філенки є характерним прийомом декору українських барокових споруд як зовні, так і в середині (прикладом може служити декоративне оформлення соборів Густинського, Крупицько - Батуринського таСвято-Миколаївський кафедральний собор м. Ніжина Максаківського монастирів). Треба відзначити, що первісно Миколаївський собор був прикрашений також рельєфно виступаючими деталями у вигляді намистинок, гирек, напівколонок, які де-не-де збереглися до нашого часу, але не були відновлені під час реставрації.

Собор неодноразово горів (1754, 1773, 1798 рр.). Перебудовувався у 2-й половині XIX ст., внаслідок чого втратив цегляний декор й одержав нової форми верхи. Протягом ХVШ - ХІХ століть навколо Миколаївського собору формувався архітектурний ансамбль. На захід від собору була збудована двоярусна дзвіниця, один з дзвонів якої вагою 400 пудів було відлито 1758 р. на ніжинському заводі братів Чернових, і каплиця (не збереглися). З Свято-Миколаївський кафедральний собор м. Ніжинапівденного боку - на місці пошкодженої внаслідок пожежі церкви вмц. Варвари - тепла церква св. Іоанна Предтечі з приділами вмц. Варвари і свт. Митрофана Вороніжського (1842р.), З 1946 р. церкву було переобладнано під міський будинок культури.

На початку 30 - х років XX століття собор було закрито і перетворено на підсобне приміщення. Храм зазнав руйнувань у роки Великої Вітчизняної війни. У 1980 - 1986 рр. Проводились дослідницькі і реставраційні роботи. В результаті повернуто первісний вигляд баням за зразком Троїцького Густинського собору, який свого часу спирався при побудові на конструкції Миколаївського собору, на них встановлено золочені Хрести. Позолочені також бані. Була проведена велика робота по відбудові храму, по відновленню декоративного мережива на стінах.
У 1990 р. собор було передано громаді Української Православної Церкви.